Луцій Ноній Аспренат (консул-суфект 6 року)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Ноній Аспренат
Народився28 до н. е.[1]
Помер1 століття[1]
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьполітик, військовослужбовець
Знання мовлатина
Посадаконсул і давньоримський сенатор[d]
РідNonii Asprenatesd
БатькоЛуцій Ноній Аспренат
МатиQuinctilla Varullad
Брати, сестриСекст Ноній Квінтіліан
У шлюбі зCalpurnia[d]
ДітиЛуцій Ноній Аспренат, Публій Ноній Аспренат і Nonius Asprenas Calpurnius Torquatusd[2]

Луцій Ноній Аспренат (лат. Lucius Nonius Asprenas; 28 до н. е. — 25) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул-суфект 6 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з роду Ноніїв. Син Луція Нонія Аспрената та Квінтілії. З 5 року став членом колегії септемвирів епулонів. У другому півріччі 6 року Луцій Ноній Аспренат обійняв посаду консула-суфекта.

У 7—9 р. як легат супроводжував свого дядька Публія Квінтілія Вара, призначеного намісником Германії. У 9 році, коли Вар зазнав поразки і загинув у Тевтобурзькому лісі, Аспренат перебував на Рейні на чолі 2 легіонів. Завдяки енергійним та сміливим діям він зумів зберегти військо, спуститися в нижні зимові військові табори й не допустити поширення повстання на лівий берег Рейну. Надав допомогу гарнізону алізонів, що виходили з оточення. Згодом, однак, Аспрената звинувачували у привласненні майна загиблих.

У 14—15 роках Луцій Ноній обіймав посаду проконсула Африки. За наказом Тиберія спрямував легіонерів на о. Керкіну, щоб убити Семпронія Гракха, засланого туди 14 років тому за перелюб з Юлією Старшою. З 16 до 20 року Аспренат головував у колегії кураторів громадських споруд.

Коли у 20 році після засудження Гнея Пізона Марк Мессала Мессалін запропонував у сенаті принести подяку членам династії, що помстилися за Германіка, Аспренат публічно поставив йому питання, чи навмисно він пропустив ім'я Клавдія.

Вподальшому Аспренат став патроном міст Веліі та Фалера.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Кальпурнія.

Діти:

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Rudolf Hanslik: Nonius II. 2. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 4, Stuttgart 1972, Sp. 152. (нім.)
  1. а б в Diccionario biográfico españolReal Academia de la Historia, 2011.
  2. Groag E. Nonius 23 // Kategorie:RE:Band XVII,1 — 1936.